про льос
верзе знов про нато - "кубло *ідорасів",
а потім огидно цілує іконку,
а воші затято цілують мошонку
в сирому окопі на нарах соснових,
і руки сверблять від такої любови,
втім замість мошонки черсають гашетку,
бо *ідори справжні на нашу планетку
повзуть і повзуть, таргани навіжені,
і дим, не повітря, сповняє легені,
і час зупиняється кожної миті,
коли карандаш прилітає з блакиті,
на щастя на дрібку всього від окопу,
і льос, не молитва, рятує торопу...
Світлина: Георгій Крушевський. Тривога, або сигнальні вогні.
Свидетельство о публикации №125051005316