Не отрекаются, любя, ,,

ПЕРЕКЛАД  ВІРША  ВЕРОНІКИ  ТУШНОВОЇ
«НЕ  ОТРЕКАЮТСЯ, ЛЮБЯ,,,»
(Песня  Аллы  Пугачевой,  Алла не поёт 4-го и 5-го куплетов)

НЕ  ВІДРІКАЮТЬСЯ  КОХАТЬ,,,

Не  відрікаються   кохать,
Адже  життя кінчається не скоро,
Тебе  не перестану я чекать,
І  ти прийдЕш  зовсім раптово.

А  ти прийдЕш по темноті,
Коли на  двОрі завірюха,
І пригадаєш миті ті,
Як  зігрівали ми друг друга.

І  так  захочеш теплоти,
Давно вже не  кохаючись із  нею,
Що поспішать  так будеш ти
Не  подзвонивши навіть  до своєї.

І буде, як на  зло, повзти
Трамвай, метро, не знаю, що там,
І заметіль начне  мести
Сніги, засипавши ворота.

А в домі і нудьга, і тиш,
Хрипить лічильник, шелест книжки,
Коли до мене поспішиш
Бігом по сходинкам без передишки.

За  мить цю можна  все віддать,
І в це я  вірю достеменно,
Що буду я тебе чекать,
Біля дверей своїх  щоденно.
 


Оригинал  стихотворения

Не отрекаются любя,
Ведь жизнь кончается не завтра.
Я перестану ждать тебя,
а ты придешь совсем внезапно.

А ты придешь, когда темно,
когда в стекло ударит вьюга,
когда припомнишь, как давно
не согревали мы друг друга.

И так захочешь теплоты,
не полюбившейся когда-то,
что переждать не сможешь ты
трех человек у автомата.

И будет, как назло, ползти
трамвай, метро, не знаю что там.
И вьюга заметет пути
на дальних подступах к воротам...

А в доме будет грусть и тишь,
хрип счетчика и шорох книжки,
когда ты в двери постучишь,
взбежав наверх без передышки.

За это можно все отдать,
и до того я в это верю,
что трудно мне тебя не ждать,
весь день не отходя от двери.
1944