Надежда Медведовская. Разлука

Разлука: странный привкус зимних снов
И тающих снежинок на ладони.
Степенный грач, надев ночной покров,
Застыл у снежной целины в поклоне.
А может, он танцует менуэт,
Распахивает белые ворота.
А может, там за ними твой портрет:
Лепная рама, холст и позолота.
Быть может, сон. Но может, я смогу
Глаза твои увидеть беззаботно?
И я пошла в деревню сквозь пургу,
И ночь пошла — лениво, неохотно.
А ты ночной порой навстречу мне
Промчался на своём седом коне,
И сам седой, пронёсся мимо с лёта,
И затворились белые ворота.
Мы с двух сторон: так близко—вдалеке,
И ты не мог притронуться к руке,
Примёрзшей на ветру к стеклянной раме.
Я говорила, только слов моих
Нечёткий звук был так обидно тих,
И снегом ночь мелькала между нами...

2025 (перевод)

*
Надия Медведовская. В розлуці

В розлуці є зими химерний смак,
Мов танучі сніжинки на долоні.
А може, чорний і поважний грак
Над сніжною ріллею у поклоні.
А може, він танцює менует,
І розчиняє навстіж білу браму.
А може, там за нею твій портрет
Майнув у стулках ліпленої рами.
А може, сон. А може, щось було?
А може, будуть ще колись ці очі?
І я пішла в метіль через село,
І ніч пішла – повільно, неохоче.
А ти – назустріч ночі і мені – 
Промчав селом на сивому коні,
І сивий сам, і розминувся з нами,
І зачинилась раптом біла брама.
І ми стояли по її боки,
І ти не міг торкнутися руки,
Що вже примерзла до скляної рами.
А може, щось казала я, та слів
Моїх ти розібрати не зумів,
І миготіла снігом ніч між нами...

Лютий 1995

http://stihi.ru/2023/04/23/5145

*
Сегодня день рождения замечательной Нади Медведовской. Ей исполнилось бы всего пятьдесят. Спасибо, что была с нами!

http://stihi.ru/avtor/dubravka