Лiлiт

Я - апологет кохання, воїн я сумний, ідейний «бомж». 
Гризун віршів, як камені, завгодно, здуру розкидав я.
Шалений я гульвіса. Резюме світів не тих. Я – помело,
що вже на землю списане за гріх. Я – Змій-Адам із раю.

На моїй шкірі ген короста шрамів. Не картонний я герой.
Кульгавий я «старпер»-бродяга із письмацької бригади.
Я - зниклий флібустьєр! Ніхто й ніяк - всемісний фігаро!
Я - сяюче сміття! Колишній ватажок могутньої я зграї.

Шотландський старий теплий маю плед я відтоді,
ще маю чотирилапий друг-диван, де можу я валятись,
щоб животіти безтурботно можу я до закінчення  років,
культя є, тапок, затишок,.. Але люблю поневірятись.

Сервант, кришталь і бар. Ікра, чанахі й «бланманже».
Напої дивовижні й кольорові. Та мені завжди охотно
заїсти скибку Місяця і зоряним хрумтіти лиш драже
із ковшика ведмежого, зі сліз солоних «смаги» надгіркої.

І є камін. Над ним плюмажі і мечі, кольчуги і щити,
домашній кіно-караоке-центр і заморські є омари,
але мені лиш до вподоби пісня і багаття, свічки блиск,
картопля і душевний перебір простої власної гітари.

Іржавіє на шлемах і мечах клинків давно ворожа кров.
Та хижо-вовчо вже не рву я іклами чужі горлянки, -
життя уже інакше й методи довкола інші. Ремесло -
моє письмацтво! І багатий я лиш тим, що маю пам'ять.

Плюс є дружина-берегиня-господиня, що завжди
терпляча женьшеньжінка, будить ласкою уранці ніжно.
Все є! Фінальна чарка навіть, що горлянка аж тремтить.
А я все про Ліліт з мітлою, відьму з раю, нащо мрію!?

- з книги «P.S.»