Мандрiвник

Одного разу один мандрівник заблукав у чужині, зайшовши занадто далеко за кордони своєї країни тикаючи від ворогів які намагалися його схопити та вбити.
Він не знав де він знаходився, не інакше як до Індії заблукав. В той час він довго скакав із одного боку в іншій і нияк не міг повернутися до свого рідного краю чи навить до місця з якого він зможе знайти шлях до свого дому.  Замість природи яку він звикнув бачити, мандрівник бачив дики місця, дивну природу та людей з якими не міг знайти спільної мови.
Ці люди здавалися для мандрівника дуже дивними тому що вони жили по законам світа який колись існував майже тисячу років тому, вони користувалися колишніми зброями праці і не розуміли нічого про речі до яких вже давно звикнув мандрівник.
Ці люди були настільки дикими що крокували майже голими і молилися у багатобожжю віру, віруючи що різні уявлення природи були богами, приносячи до них кожний рік жертваприношення.
Коштує сказати, що ці люди, теж дивилися на мандрівника як на дівну людину яка прийшла до них немов спустилася з неба.
Трошки поговоривши зі своїм гостем, вони не змогли розуміти мандрівника, відчуваючи страх і ненависть до нього немов як до прибульца який намагався зруйнувати їх звичайнє життя, не бажаючи багато говорити з ним і мати будь які зайві справі.
Але всупереч вьому мандрівник все одно намагався запитати людей навколо себе день він дня, постійно питаючи як йому повернутися до рідного краю, але ніхто не міг зрозуміти його не розуміючи де був його чи не його край.
Ось так мандрівник довго шукав будь яку можливість покинути це місце, намагаючись знайти людину яка зможе показати йому зворотну дорогу.

Так йшов один день за іншим, поки одного разу очи мандрівника не побачили неймовірно гарну місцевих дівчину, вона теж жила по законам цього місця і була їх культури, але до неї мандрівник став відразу відчувати щось глибоке та дуже ніжне відчуття.
Закохавшись в цю дівчину, мандрівник відразу вирішив підійти до неї щоб познайомитися. Звернувши до себе увагу своєю доброю посмішкою, ставши показувати дівчине різни речі які вона ніколи не бачила у своєму житті, намагаючись здивувати свою наречену.
Це було для нього просто зробити, тому що мандрівнику коштувало лише засунути свою руку у свою кишеню та дістати зсередини те що у нього залишилося з сучасного світу.
Ставши показувати дівчині - сірники, тютюн та свою люльку, ставши показувати як він запалював сірники і курив люльку, показуючи неї ще інші різни дрібнички які залишилися у нього від минулого життя, наприклад рушницу, шаблю чи кресало.

Побачивши його речі, дівчина дуже сильно зацікавилася мандрівником, ставши чуяти його оповідання про сучасний світ де люди жили зовсім іншим життя, яким не звикли жити місцеві люди цього племені.
Це було настільки дивно для дівчини що вона відповіла взаємністю до мандрівника став йому допомагати вирішити його різні запитання, лише б мати можливість дивитися на його сучасні речі та слухати про його сучасній світ.
Так дівчина дала йому вільну печеру для ночівлі, принісла йому кістку з м'ясом щоб він міг її з'їсти.
Сильгно здивувавшись коли мандрівник почав розпалювати багаття щоб приготувати для себе їжу.
В той час дівчина мовчки сиділа з ним поруч і бачила як він готував та курив люльку.
Так йшли їх спільні дні разом, ставши все більше піддаватися змаганням мандрівника домогтися її, розуміючи що він був сильно закоханий у неї і бачит її як свою майбутню наречену. 
Одного разу придавшись з ним коханню, ставши умовляти мандрівника залишитися разом з нею у її племени, але мандрівник не міг дати на це згоду, тому що не знав як він буде жити серед ціх людей, не відчуваючи з ними ніякого звязку немов вони були людьми різних часив.

Ставши сам умовляти дівчину піти поруч з ним щоб отримати найкращу жити у найкращому світі, через декілька днів зумівши її переконати що вона повинна покати мандрівнику зворотну дорогу до його краю і повинна піти разом з ним щоб почати жити його сучасним життя у найкращому світі.

Так вони і вирішили, простягавши великий шлях через багато сотень верст, поки одного разу вони не прийшли до краю мандрівника, а після до селища де він колись жив у своєму будинку.
І хоча це містечко було приємним та красивим, але це місце було настільки дивним для дівчини з усіма його сучасними речами що вона просто не знала як їй треба було існувати. З того часу ставши жили з мандрівником в його будинке, намагаючись будь яким чином стати частиною цього сучасного світа який вона побачили в перший раз.
Але як їй жити з цім світом що був навколо, вона не разуміла, адже те що вона звикла робити одним чином, тут робили інакше, те що вона знала тут було не потрібно, те що тут було потрібно вона не знала чи не розуміла зовсім.  З часом все більше починаючи сварки з мандрівников, тому що між ними постійно виникали різні протиріччя від того що було навколо них.
Адже те що для нього було звичайними речами, для неї було зовсім інакше і хоча вони були закоханими один в одного, але вони ніяк не могли переконати один одного у том що їх власний світ був краще ниж світ інший.
Так йшов час між ними, потім ще час, за цей довгий термін вони не змогли знайти розуміння та згоди, продовжуючи жити разом страждаючи від того що втатили минулий зв'язок, не знаючи як їм бути поки одного разу ця дівчина сама не залишила будинок мандрівника, покинувши його не сказав йому ні слова.
 
Сусіди мандрівника були щасливи що цей дівчини більше не було у їх селище, але сам мандрівник багато страждав від того що поруч з ним більше не було той дикунки в яку він сам колись закохався в часи своїх порожей.
І хоча вони були дуже різні з нею але мандрівник не зміг відмовитися від своеї нареченой, відчуваючи до неї великє кохання яке не дозволяло йому ясно думати, одного разу виришивши піти за нею, до її племени і спробувати будь яким чином знайти її та повертати до дому.

Так мандрівник і зробив, він пройшов великий шлях назад, до племени своеїй нареченной де колись зустричав її серед івших місцевих людей її племени. Знову згадавши в яких диких умовах вони жили, чим вони користувалися у своєму житти, у що вони вірили, які стосунки мали одне з одним. Дивлячись на все це, мандрівник не міг розумити як людина може бути згодна повертатися в ці умови, намагаючись знайти свою нареченну, поки з часом мандрівник не побачив її біля берега озера.
Там ця дівчина сиділа з будь яким місцевим хлопцем, а мандрівник ховался від них, намагаючись подивитися на них з боку, побачив що цієї дівчине, його нареченной було дуже добрє з цім місцевим хлопцем, з яким вони були одного рівня, размовляли на одной мове, вірили в одни речі, жили користуючись одними речами.

Спостерігаючи за їх коханням, мандрівник не міг зрозумити чим він був гірше цього хлопця, адже він бун краще нього у будь яких річах, розумніше його, мав більше ниж він, а між тим, його нареченна була не з мандрівником, а з цім місцевим хлопцем.
Сильно страждаючи від цього що сталося, мандрівник з початку став навить відчувати бажання використати свою рушницу и вбити хлопця з почуття ревнощі, але потім видмовився від цього, зрозумив, що він не зможе досягти кохання своєї нареченой цім чином, тому що вона кохає іншу людину з якой ця дівчина має більше спільних особливостей характера ниж з ним, а якщо так це візначає що для цієї дівчини цей місцевий хлопец був краще ніж мандрівник.

На цьому мандрівник зрозумив що головнише всього у коханни, коли люди можут розумити один одного, уявляются близькими один одному, щоб мати можливость підійти один одному як частини одного цілого, а все інше не має ніякого сенсу.

На цьому подорож мандрівника раптом закінчилася, він повернув свого коня назад і поїхав геть з цього місця, залишивши свою наречену и її нареченого.
З цього часу мандрівник їхав по дорозі дуже довго, міцно заміслившись про те що з ним сталося, поки одного разу він не побачив на світ навколо себе і раптом не зрозумив що знову як колись давнім давно, він знову не знає де він був і не знає як повертатися назад до свого дому.
Зрозумив це, мандрівник усміхнувся віришивши знову знайти будь яку дівчину і спробувати з нею щастя.