Творiння

 
 Взяв та й зліпив  його з лайна,
                не  з глини
Той, чия воля й задум
                несповідні,
І оселив,
            з якоїсь-то  причини
В Саратові чомусь-то,
                а не в Відні.

Вогнів багато золотих,
                -  Саратов!
А бідолаха наш
                не розуміє,
Куди ж  йому себе
                таки запхати,
Та раптом бачить
                яблуню і змія.

Бо той творець,
                який  є все у всьому
Второпав, що чогось
                не вистачає,
Нудьгу і тугу,
                одинацтва  втому
Лікують теплим ліжком
                після чаю

А   ліжко те  повинен
                хтось зігріти…
Не кваплячись,
                він рід людський  примножив:
Аксінья, Єва?
                Най вже Маргарита,
Хоч той чувак на Майстра
                геть не схожий.

…Такого, мабуть,
                не було  ніколи -
Безмежний всесвіт,
                в ньому тільки двоє,
«Любить по-русски»,
                з відчаєм і болем
В Саратові,
                на вулиці Героїв

Вони кохались,
                пристрасть все не гасла,
Як в райському саду, -
                відверті, голі,
І як у казці
                вмерли одночасно,
Вона – від СНІДу,
                він – від алкоголю.






.................................................
Тупой здешний программист так устроил, что комментарий невозможно поместить там, где положено, поэтому...


Наш Мастер – наркоман с плохим прогнозом,
А Маргарита скорбна гонореей,
Его ломает в предвкушеньи дозы,
Ну, а она не знает, чем болеет.

     И оба счастливы по-своему, наверно,
     Матраца нет, он за поллитру продан
     В Саратове, понятно, не в Люцерне,
     Где нет общаг, поскольку нет заводов,

Наш Мастер книжек умственных не пишет,
И о Пилате вовсе-то не знает,
А то, что подворачивает крышу,
Так это  у него судьба хромая,

     А Марго может верностью гордиться,
     Что, если честно, вовсе и не сложно,
     Хотя Саратов – это вам не Ницца,
     Здесь не боятся всяких язв накожных,

Господь их любит, ну а как иначе, -
Кто не грешит,  тот праведным не станет,
И Вседержитель будет сам  богаче
Раскаяньем , хотя бы и по-пьяни.
 

Я тут одним вопросом озабочен:
Зачем пишу о всякой хренотени?
Да просто скучно стало среди ночи,
И надо что-то сделать, я ведь гений…