І що ти в світі? Пилинка? Гвинтик?
Як страшно – правду про себе знать!
Коли людина не може вийти –
Бо дуже ніженьки вже болять.
Коли сусіди в обстрілах скачуть –
У коридори, немов зайці.
А ти лежиш і тихенько плачеш.
Усі кричать – тільки ти мовчиш.
Тобі ніхто отут не поможе:
Тягти із ліжком – не стане сил.
Із кожним вибухом – схлип: -- О Боже!
Свят-свят! О Господи! Пронеси!..
І знову смерть на людину рушить
Мішеням вимученим привіт.
І тягнеш голову – прямо в душу,
Закривши очі, затисши світ!
Пробігло, стихло. І з винним тактом
Хода стурбована і слова:
-- Ну що ти, мила? Сусідко, як ти?
І кривиш посмішку: -- Та жива…
І вранці болі усі в корзину,
І дотягнутись – води попить.
І хто сходив би до магазину –
Хоча б хлібинку старій купить.
06.05.2025
Хоча б хлiбинку
© Copyright: Надежда Еременко, 2025
Свидетельство о публикации №125050603482
Свидетельство о публикации №125050603482
Рецензии