Каналами памяти Вечный пылает огонь...

Погляну навколо,
          де злість убиває наш розум,
Де замість людей
          кровожерлива зграя вовків…
І наче річки,
          із очей покотилися сльози,
Бо Смерть виглядає із жалем
          мільйони життів.

Цветущих каштанов
          рядами качаются ветви,
Каналами памяти
          Вечный пылает огонь…
И нам не забыть,
          как сражались с фашистами деды,
За что в благодарность
          приносим им низкий поклон.
               
Хто винен, що нині
          промито уми українців,
Свист куль та снарядів,
          насадження культу війни?..
Чому українці
          крокують парадом англійців?
Де мир і життя,
          що насправді не мають ціни?!

У каждого свой,
          по волнам уплывающий парус,
Но что-то святое
          душа не должна предавать!
Иначе любви
          никогда не получит в награду,
Иначе не сможет,
          как птица, свободно летать!


Киев