ГІСТЬ І ХАЗЯЙКА
Я прийшов здалека, тупцював на холоднім порозі,
і мені Смерть-хазяйка, здивовано, - «Тут, же не Рай!»
Ну, а я їй – «Дозволь, полежу я у тебе, заради хоть Бога! -
і вона – «Ну, нехай! Поки чорна коса не твоя, не вмирай!
Поки ти не відзначений в м;єму штатному списку,
строк не твій. Та прийшов, то тепер поможи, -
наноси мені дров для пекельної печі корзину,
самовар підбадьорю й спеку на обід пироги»
Про життя балачки й після трапези, в сонній і ситій знемозі,
раптом – дзвоник «звідтіль» й Смерть сказала з тугою, - «Молись!
І збирайся додому, тебе лікарі знов дістали із коми.
Шкода, звикла. Пиши. Але ми іще вип'єм з тобою колись!»
- з книги «P.S.»
Гiсть i хазяйка
© Copyright: Петр Скорук, 2025
Свидетельство о публикации №125050401673
Свидетельство о публикации №125050401673
Рецензии