Я чула, що в мить, коли зоряний світ
Запрошує в тишу спочину,
Шепоче душа, наче рветься в політ,
В безмежну небесну рівнину.
Приходять у спогади спритні думки
І мрії, що гріли жаданням,
Шумлять сум’яття, як весняні струмки,
Бентежать нежданим втручанням.
Зникає у мороку вись голуба,
З’являється зоряне зерня,
І хочеться просто відчути: це – Я!
Почути пульсацію серця!
Поринути стрімко у струмінь ідей,
Нових починань без ілюзій,
Забути тривоги воєнних ночей,
Не жити в постійному блюзі.
Звернутись до Всесвіту… Кожний нюанс
Сприйняти з чуттям всеосяжним,
А вранці збагнути, що знову є шанс
Зробити цей світ бездоганним…
Звернутись до Всесвiту
© Copyright: Галина Чехута, 2025
Свидетельство о публикации №125050208038
Свидетельство о публикации №125050208038
Рецензии