Коли весняний вечір вже згасав,
та ще була на небі зоряниця,
я про дружину вірш свій написав,
якої ім'я,Люда - блискавиця.
Про блискавку поему написав,
яка страшну руйнівну силу має,
як я від неї інколи втікав,
про те,як я в руках її тримаю.
Давно із громом дружать вони вдвох,
але я блискавиці не вклонюся,
хоч град буває в зливу,як горох,
та тільки я їх зовсім не боюся.
То вередлива,мов бензонасос,
вона у мене ще така примхлива,
то поцілує в щічку,чи взасос
хоч інколи купує мені пива.
Я сорок років з нею вже живу
і блискавку свою я добре знаю,
хоч не буває диму без вогню,
її вогонь водою поливаю.
Я написав про блискавку свою,
яку ласкаво називаю - Люся,
її я поважаю і люблю
хоч я дружини зовсім не боюся.
Біжить Людмила,а в руках лоза,
боюся,що чекати треба грому,
в очах у неї блискавка й гроза,
вона вже хоче,щоб я йшов додому.
1 травня 2025
О.Чубенко - Карпусь.
Остер гайся спокою кохана, ти блискавку трима ш у
© Copyright: Чубенко Саня Карпусь, 2025
Свидетельство о публикации №125050203897
Свидетельство о публикации №125050203897
Рецензии