Пів небокрая - пасмуга відчужень,
змілілі струї й сохле жито,
пів небокрая - нескінченні стужі
і вий тривог несамовитий.
Дим всотує повітря. На світанку
вогонь пожежі тьмарить сонце,
і самочинно брані лихоманка
не розпадається, як стронцій.
Уходять в вічність душі - ешелони ! -
з вокзалів міст осиротілих
і поцілунки на мостах Верони
в устах вцілілих скам;яніли.
І шлях прямий і діло правди праве.
Сліди війни не змиє злива.
Лише притишує на хвильку травень
цей гострий біль, все там же, зліва.
світлина: Олександра Екстер.
пiсня Соломii
© Copyright: Цветков Александр, 2025
Свидетельство о публикации №125050203006
Свидетельство о публикации №125050203006
Рецензии