Л.О. Турові
Хоча іде війна і гинуть в Україні люди,
Попри усе, із віку в вік, — бузок цвіте,
Весняні почуття до щему в серці будить.
І я пробуджуюсь в журбі на чужині не милій,
Іду немов в село, де вишні і бузок,
Та ще трава густа на батьківській могилі.
Нехай пройдуть віки і проростуть травою,
Нехай забудуть мить, де я зростав і жив,
Та тільки хай завжди бузок цвіте весною,
У тім краю, де я сміявся, плакав і любив.
01.05.2025
Хотя идёт война
© Copyright: Павел Сало 2, 2025
Свидетельство о публикации №125050104917
Свидетельство о публикации №125050104917
Рецензии