хоч двері були не зачинені
ніхто не ломився в них
всі байдуже йшли повз
ніхто не хотів крізь
бо очі не бачили їх
для них це була стіна
а руки тримали щось
а ноги несли геть
то і добре бо там був сад
в якому росте воно
дерево що на ньому...
та хай
все залишиться так
бо я не хотів би щоб
мені заважали там
складати мої вірші
коли я стріну тебе
тоді я тебе візьму
за руку і приведу
у той загадковий сад
де дерево і на ньому...
тоді ти побачиш сама
чому я так не хотів
впускати до саду чужих
2011
Дерево що на ньому...
© Copyright: Виктор Никодимович, 2025
Свидетельство о публикации №125042908276
Свидетельство о публикации №125042908276
Рецензии