А дереза витріщує з кущів,
Як серпнем захлинається безсмертник.
Ольга Тригирская
Мерзлякувато
прокидатися ночами,
маятися,
і
зубожившись гусячим...
Серце, точно,
...в п'ятах,
а-а-а-а
довбешка,
з-з-з-з час
відкрутиться у люті псином...
І, задеревілі, ще й в оглядках,
зенкі,
що,
вилазять із орбіт.
І здається, що
пора, пора на грядку,
де
проростає мармур і граніт.
І ні кашлянути, застогнати,
тут же родичі і скинуть,
ой,
до старих.
Пам'ятаєте вірші ті, про тарели...
От і брешеш,
все, 0-кей,
довіку...
Брешеш! Плямкаєш губами...
Морок-рок,
адже,
як просив, молився!
Уві сні!!!
Ну-у-у-у,
на хріна весь мотлох цей мені.
Ні, не вірю...
Але, потім...
Весь відкинувшись в кошмари,
ти силкуєшся до світла доповзти,
щоб ще день,
а хоч би день,
на шару...
Господи, помилуй і прости...
На шару
© Copyright: Ицхак Скородинский, 2025
Свидетельство о публикации №125042708075
Свидетельство о публикации №125042708075
Рецензии
Привіт!
Лють жіночого роду, що природньо🙂.
Віршик-страшко, якщо на шару, навіть втішає.
Дякую, Ізю!
Ольга Тригирская 02.05.2025 23:09 • Заявить о нарушении
Лють жіночого роду, що природньо🙂.
Віршик-страшко, якщо на шару, навіть втішає.
Дякую, Ізю!
Ольга Тригирская 02.05.2025 23:09 • Заявить о нарушении