Пид викном росте черешня
Її колись посадила моя мати.
А ми малі любили ходити до неї,
Щоб ягідок нарвати.
А вони ж такі смачненькі,
Мов з райського саду.
Тільки щось вона всихає
І приносить цим досаду.
Та мабуть вона вже своє відродила.
Бо скільки років нас кормила,
Але ніколи ніхто не змусить нас
Забути ту черешню , навіть у цей час.
Було як тільки зацвітають вишні,
Вона зразу ж в пам’яті згадується.
Навіть її цвіт у снах з’являється
І всі негаразди вмить забуваються.
21.04.2025
Свидетельство о публикации №125042403119