Николай Фалеев. Свободные скоты

ВІЛЬНА  ХУДОБА
                Байка

                "О друзі! — мовив так Пастух,
                Як друзям друг,
                Своїй худобі, що бродила на поляні. —
                Я б'ю вам всім чолом зарані,
                Я досі вас не чув,
                Глухий до вас, нечулий був.
                Між вас зробилось невдовілля...
                Простіть мені тиранство та свавілля:
                Є свідком біг, —
                Я вас стеріг,
                Чим тільки міг,
                Від небезпечних і шкідних,
                І згубних факторів і станів:
                Ріжком, арканом, батогом,
                Або дрючком,
                Але все з чистих спонуканнів.
                Я помилявсь... Та грянув грім!
                І я прозрів! Тепер, при всім,
                При всім шановнім тім народі,
                Я волю оглашаю вам!
                Ви вільні всі! Моліться небесам!
                Я перший батога шпурляю сам!
                Ідіть же, граючись, в обійми тій свободі
                І віддавайте дань природі,
                Де схочете: чи тут, чи там!"
                Замовк Пастух, отак сказавши...
                Роти пороззявлявши,
                Худоба вільна — хто куди, біжать, течуть...
                Де подівавсь той вигляд кроткий?!
                Захоплення овацій, щастя нотки,
                Хвости трубою, мукають, ревуть,
                Туди, сюди, — а там и тут
                Колючі вже готові загородки.

                Читачу, думку сю для тебе
                Пояснювать не треба:
                Тих загородок знять,
                Зламать
                Скоту буржуйному не по нутру, як звично:
                Для них — що колеться, те вічно.

                Жовтень або листопад 1905





СВОБОДНЫЕ СКОТЫ
                Басня

                "Друзья! - так начал речь Пастух
                К стадам, бродившим на поляне. -
                Я бью вам всем челом заране,
                Досель я был и слеп, и глух.
                Средь вас возникло недовольство...
                Простите ж мне тиранство, своевольство:
                Свидетель бог, -
                Я вас стерег,
                Чем только мог,
                От гибельных и вредных заключений:
                Рожком,
                Арканами, кнутом,
                Но всё из чистых побуждений.
                Я заблуждался... Грянул гром!
                Теперь, при всем честном народе,
                Я волю объявляю вам!
                Свободные! Молитесь небесам!
                Я первый кнут бросаю сам!
                Идите же, резвясь, в объятия свободе
                И отдавайте дань природе,
                Где захотите: тут иль там!"
                Замолк Пастух... Разинув глотки,
                Скоты свободные бегут...
                Куда девался облик кроткий?!
                Восторг оваций, счастья нотки,
                Хвосты трубой, мычат, ревут,
                Туда, сюда, - а там и тут
                Уже колючие готовы загородки.

                Читатель, мысль тебе не надо пояснять:
                Тех загородок снять
                Скоту буржуйному не по нутру, конечно:
                Для них - что колется, то вечно.

                Октябрь или ноябрь 1905