Життя просте. Торкається промінням -
і ти живеш. Живеш, а не існуєш
мов кущ сухий, що котиться камінням
під вітром, що між каменів вирує…
Дощі із сліз чи спрага десь в пустелі -
природа всіх одвічністю лякає,
жбурляючи на долі гострі скелі
так, як ніщо на світі не жбурляє…
І я живу… і геть мені не страшно
під цим мінливим, вихололим небом…
З тобою, рідна, щастя є досяжним…
А більшого, насправді, і не треба…
Коханiй
© Copyright: Александр Ноцкий, 2025
Свидетельство о публикации №125042307179
Свидетельство о публикации №125042307179
Рецензии
