З віком стала помічати,
Маю менше запитань,
Мабуть, стала відрізняти
Добрий жест від злодіянь.
Не питаю “де” чи “звідки”,
Не турбує вже “чому”.
Є свій погляд, власні мірки
На добро і на злобу.
Вже пусте не тішить слово,
Для відрад не жду підстав,
Не здригаюся нервово,
Від образливих октав.
Кожен день вважаю святом
Кожну мить життя ціню,
Надихаю душу гартом,
Употужнюю броню.
Тішусь нотами мовчання
І тамую сум’яття…
Непокоїть лиш питання,
Чом так швидко мчить життя?..
Одне питання
© Copyright: Галина Чехута, 2025
Свидетельство о публикации №125042304938
Свидетельство о публикации №125042304938
Рецензии