П’ю полин
У моїй голові – застій,
Вже не перший день відчуваю,
Що в країні живу чужій,
А в думках додому рушаю.
Я не чую ні нот, ні слів,
Всі мелодії стихли раптом.
Може, з неба це хтось звелів,
А для мене лиш стало фактом.
В серці – неміч та біль щемкий,
У душі від тривоги – розпач.
Як же боляче в час нічний
Проступає ілюзій розпад.
Ні строфи, ні рядка, ні фраз!
Як зірвати печать незгоди,
Не здригатись вночі щораз
Від життєвої прохолоди…
Б’є по скронях потік новин,
Наче коле вінок терновий.
П’ю воєнних подій полин,
Відчуваю мороз зимовий.
Пью полин
© Copyright: Галина Чехута, 2025
Свидетельство о публикации №125042304913
Свидетельство о публикации №125042304913
Рецензии