за мотивами 93-го
слова нові, а тінь проте стара.
Кохання так приручене до втрати,
як віра до відречення Петра.
Питай сто раз, не відповість свічадо,
лише мигне — хвальба твоя луна.
Мої слова — не вирок, а пощада,
рахуй — уже відмолена вина
всього за крок від посмішки до глузу.
Лицем в лице —amp; байдуже для світлин.
Візьми в квадрат мою гіпотенузу
і віднайди відношення сторін.
Знайдеш? Побачиш — рівно проти тебе
не кут, а Єва ріднокоренева.
Свидетельство о публикации №125042106038