Сам дурак!

Та вже нехай я буду «нижча раса»,
Бо то мені мій чесний хліб гіркий.
Нехай, старці, для вас я – «біомаса».
А ви у нас – звичайно, не такі.
Всі справи ваші – лиш добро і перли:
Які ж ви благородні і не злі!   
І, «вищих», вас не будуть їсти черви –
Коли в свій час уляжетесь в землі.
Та будьте ж всі – щасливі і здорові!
Нехай і вам – так, як мені, роки!
Бо, вчителька – то ж я не знаю мови:
Не лазила ж учить на турніки!
Які ж ви патріоти, добрі, чесні!
До того ж – дружні, мов одна сім’я!
Наїлись добре – з віднятої пенсії –
Тії, що чесно заробила – я?
В моїх ракетах розтріпались нерви:
Голодна, зайва – старість золота!
Я зі свого диванчика як пердну –
З брехнею всі заціпите уста!
Нехай вам видасть щастячко багато
(То лиш фашистське – ні, не ваше – швах!),
Дорідні українськії дівчата –
Що вже тренують вас по таборах!
Що вже свербить – людей побігти бити,
Бо не навчили старість поважать.
Бо вже в окопах, трупами забитих,
Всі ваші любі мертвими лежать!
Ото вам кара – вдовами пустими,
Щоб нікому й сплакнути між трави,
Щоб тільки в снах продовження ростили --
За наших діток – що побили ви!
Зате ви – «вища раса», слава Богу!
Чоловіків забрав воєнний час.
І хто ж дітей вам зробить і пологи –
Коли неждано окошивсь Донбас!
Бажаю й вам – дванадцять років хирних,
Як ви мені дали -- в огні кричать:
А щоб не бігли – убивати МИРНИХ
І від Надії землю захищать!
Та будьте всі від розуму здорові –
Якщо в кебетах свищуть солов’ї!
Бо я вкраїнка – вся по роду й крові,
А ви – хто ви? – по дурості своїй!!!
Тепер Вкраїна – бита, гола, боса,
Бо війни -- лиш на горенько мастак.
А від образ – так є надійний спосіб,
Два справедливих слова: «Сам дурак!».
               13.04.2025