Скажи, Тарасе, хто звільнив тебе з кріпацтва?
Хто малювати в Академії навчав?
Талант, що квітне, завжди схильний до бунтарства,
Бо розум серцю від натхнення програвав.
А ныне сердце у людей – сплошная рана,
А разум – жалкое подобие ума,
И веет смертью от простого мальчугана,
Едва он скажет, что стране нужна война.
Як і раніше вітер хвилі підіймає,
Від крові стогне та реве старий Дніпро…
Жива душа неначе зірка в небі сяє,
Аби створити цільне світу полотно.
***
© Copyright: Наталия Рудченко, 2025
Свидетельство о публикации №125041903517
Свидетельство о публикации №125041903517
Рецензии