Україно моя, моя нене
Із минулих віків дотепер
Бачу як божевільно – скажене
Плем’я орків вбиває тебе.
Спорожнілий майданчик дитячий
І на лавці батькам не сидіти,
Бо на ній тільки іграшки бачу,
Та палають лампадки… та квіти.
Де потрощено , чи то знищено
Те, що нам споконвіку дорого.
А дитячі життя не захищені
Від підступного хижого ворога.
Тому вкотре приходиться світу,
Попри зраду і підлість , чи змову -
Навіть втратою нації цвіту -
Що незламні… доводити знову.
Називай - бумеранг то, чи кара,
Від якої ніщо не спасе,-
Кожен ворог відчує, то - Карма…
Сподіваємось дуже на це.
А відтак даємо обіцянку:
Він побачить і зможе відчути,
Як нам піксель змінив вишиванки,
Як серця наповняються люттю.
Що за всі безневинні ті жертви
Жде шалений нечуваний опір -
Їх живі будуть заздрити мертвим…
...А весна проростає крізь попіл.
Весна буде...
© Copyright: Анатолий Тарасовский, 2025
Свидетельство о публикации №125041806833
Свидетельство о публикации №125041806833
Рецензии