Місячний лиск
Увірвався у душу непрохано.
Тихо проник
У чуття і бентежні думки…
Спогадів зблиск
Відгукнувся у серці схвильовано,
Мов зі щілин
Полилися відлуння струмки.
Трепетні сни
Десь розбіглись від страху сполохано.
Звуком сурми
Понесли по артеріях сум.
“Ні, не втекти”, –
Шепче голос душі розчаровано,
В надрах пітьми
Відродився пронизливий струм.
Білим зерном,
Наче снігом, майбуть запорошена.
Доля перстом
Знову кличе в небачений рай.
Далеч, серпом
І зірками ясними оздоблена,
Вабить сріблом,
Хоч бери і у небо злітай….
Мiсячний лиск
© Copyright: Галина Чехута, 2025
Свидетельство о публикации №125041806312
Свидетельство о публикации №125041806312
Рецензии