Запах неба

Мы с кошкой нынче вышли нюхать небо,
а пахнет солнцем, воробьями и весной.
У нас смешная ежедневная потребность
здороваться со всеми за окном.
С кленовыми потешными грибками,
с маршрутками, что мимо, с тишиной,
с вихрастыми сегодня облаками
и с городом, где башни в небо - ой!
Будь, здравствуй, Запорожье, ширь проспектов,
зелёная из космоса трава,
пусть о тебе не так уж много спето,
но радостно кружится голова
от света, что подарен нам рассветом,
от жизни, что шагает, едет, мчит!..
Мы с кошкой обе капельку поэты!
Хоть город наш об этом промолчит:)

                Спроба вільного перекладу:

Ми з кицею сьогодні нюшим небо,
цвірінька горобець, щось каркає ворона.
Це смішно, та обом нам до потреби
вітати місто ранньою порою.

З кленовими квітучими грибками,
з маршрутками, між затишком осель,
з маленькими кудельцями-хмарками,
і з вежами, що вістрям до пісень.
Нехай живе і буде Запоріжжя,
і зеленіє з космосу трава!
Хай Всесвіт щастя скибочку відріже -
його ми вмієм світлом запивать!

Хай все навкруг закрутиться у танку,
бо день такий, що наче сонце гра!
Від світла, що дароване світанком,
від Хортиці, що поряд, від Дніпра.
Міські проспекти, сквери і альтанки,
то струни й ноти, квіти в небо - глянь!
Шукай скоріше олівці, блокноти,
щоб малювать в них посмішки гулянь.

А ми із кицею такі собі буденні,
та може хоч на крапельку, поети,
вишукуємо рими сьогодення...
Нашкрябуємо про любов куплети.