Н.Бидненко
Про пам'ять
А наша пам'ять не вмирає,
Тримає кожен крок і рух:
І соловейка спів за гаєм,
І біль негаданих розлук.
А наша пам'ять, як магнітом,
Хранить всі посмішки й слова...
Мені тепер лиш нею жити -
Твій слід засіяла трава.
О пам'яте, моя покаро,
І біль душі, і оберіг...
Світає. Гаснучи, Стожари
Росою падають до ніг.
І розчиняються в тих росах,
Мов не було, щасливі дні...
Та я відріжу сиві коси
Й новою стану навесні!
***
Наша память не умирает,
Держит каждый шаг и звук:
И соловьинных трелей в гае,
И боль негаданных разлук.
А наша память, как магнитом,
Хранит улыбки, все слова...
А мне теперь лишь с нею жить -
Твой след засеяла трава.
О память, моя ты кара,
И боль души и оберег...
Светает. Гаснут и Стожары,
Росой упали возле ног.
И растворяются в тех росах,
Как не бывало, дни с тобой...
Но я отрежу свои седые косы
И новой стану будущей весной!
Про память
© Copyright: Татьяна Маркова 3, 2025
Свидетельство о публикации №125041705564
Свидетельство о публикации №125041705564
Рецензии