Сьогодні наснилась мені заметіль,
На квіти і трави лягали перлини.
І віяло трунком зими звідусіль,
А небо вкривали кудлаті хмарини.
Дивилася я на засніжений світ,
Питала себе: “Що віщує завія!”
Жаліла, що гине від холоду квіт,
Благала, щоб стихла зимова стихія.
По снігу босоніж ступала весна,
У грудях несла замість серця крижинку.
І чулося з вуст: “Це ж неділя страсна!”--
І куталась швидко в промоклу кофтинку.
Щаслива зима відчувала тріумф,
Весні оголяла напружені нерви…
Пробіг по душі, як блукаючий струм,
Непроханий страх неминучої жертви…
Прокинулась я від мелодії сну
І зразу до вікон побігла в тривозі.
А там уже сяйво снувало по склу,
Весна усміхалась в солодкій знемозі…
Весняна заметiль
© Copyright: Галина Чехута, 2025
Свидетельство о публикации №125041604112
Свидетельство о публикации №125041604112
Рецензии