Кожним ранком - зустрічі з весною,
Наче, як очищення душі.
Неба доторкаюся рукою
Я в квітневій вранішній тиші.
Місто спить. Ступаю обережно -
Хто такий я, щоб когось збудить?
Шлях життєвий, ні, він не безмежний.
Чую: вітер гілками бринить.
Після холоду тепло знов повертає
Крапельку надії в дні сумні -
Що чекає? Та, хіба ж, я знаю -
Так тривожно-боляче мені.
Приморозок вбив на гілках квіти?
Ні, дивлюсь, природа ще жива.
В світ вірши знов просяться, як діти -
Може, і колись знайду слова...
Каждым утром...
© Copyright: Георгий Олегович Хват, 2025
Свидетельство о публикации №125041400861
Свидетельство о публикации №125041400861
Рецензии