Метель
БЕЛАРУСЬ, г. Барановичи (фестиваль БЕРЕГА ДРУЖБЫ)
МЕТЕЛЬ
Я ни смотреть, ни слушать не устану –
Метель играет в небе спозаранок!
Стихия всколыхнула поднебесье –
Зимы последним вздохом в день предвешний.
Покровом белым удивляя поле,
Метель с ветрами вырвались на волю.
Снежинок вихрь – восьмое света чудо,
Ромашками цветёт метель повсюду!
Взгляд замирает в суете безбрежной –
В канун весенний изумила снежность.
Забилось сердце чаще, заметалось –
Бушуют в нём метельные пожары,
Кружат позёмки, и мечты пророчат:
С метелью песни петь до самой ночи
И тешиться загадкой мне случайной –
Какая ж в снежной смуте скрыта тайна?..
***
ЗАВІРУХА
Я не стамлюся ні глядзець, ні слухаць -
Гуляе ў чыстым небе завіруха,
Стыхійна ўскалыхнуўшы паднябессе -
Апошні ўздых завеі напрадвесні.
І роўнядзь белізны здзіўляе поле,
Завея танчыць з ветрамі на волі.
Сняжынка да сняжынкі - дзіва свету
Цвіце завея варажбіткай-кветкай.
У поглядзе людскім такім бязмежным
Апошні здзіў перадвясенні снежны.
І сэрца б’ецца, і нясуцца мары
У думцы, дзе завейныя пажары.
І знакава пазёмкаю прарочыць
Распеўны снег на ўлоннні мройнай ночы
І цешыцца загадкаю, вясніцца
У снежнасці стыхійнай таямніца.
Свидетельство о публикации №125041402831