Зірок далеких мерехтливе світло,
До себе так нестримно вабить,
Тривожить душу, серце ранить.
Багато втратив той, кого це не сп’яніло..
Всесвіт це те, де ні кінця,ні краю.
Це простір ще не вивчених світів:
Ні вулиць, ні кварталів, ні дворів.
Людина шлях у ньому тільки починає.
Замерзлі століття, застиглі епохи,
А порожнеча завжди навкруги.
Наскільки людині цей світ до снаги,
Отримає що він, а може нітрохи?
Безмірність та безмежність порожнечі:
Гіганти, карлики та чорні всі дірки,
Свій світ зайняли у далекі ті віки,
Де про людину не було ще речі.
І ми, піщинки в цьому світі,
З претензією вивчення буття,
З величності у себе відчуття,
В яскравім світлі багатьох софітів.
Не знаємо що робимо щодня.
Творця пізнати, не дано нікому,
Пророцтво людству не дано простому,
Тому і маємо образи на життя.
Всесвiт
© Copyright: Валентин Брилев, 2025
Свидетельство о публикации №125041305564
Свидетельство о публикации №125041305564
Рецензии
На это произведение написаны 4 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.