На гори високі залягли тумани.
Голубіє неба синього блакить.
Скільки б не ходили цими ми шляхами
Все одно зупинимось тут хоч на одну мить.
А десь там за обрієм, де лягає сонечко
Відблиски чарують вечірньої зорі.
Дожидає мати своїх любих діток
Немов повертаються здалеку вони.
Повертайтесь діти до рідної хати,
На вас тут чекає домашнє тепло.
Рахують усі дні ваші батько і мати,
Щось вас так давненько у них не було.
Як усі зійдетесь до рідного дому,
То у батьківських серцях зацвіте весна.
Забудуть вони всі невзгоди й втому.
Хай весна буде такою у них не одна.
https://www.youtube.com/watch?v=3lRmbFtzuVg
29.03.2004
Чекання писня
© Copyright: Матрёна Донченко -Дидок, 2025
Свидетельство о публикации №125041203178
Свидетельство о публикации №125041203178
Рецензии