Закувала затони в кайдани зима,
а зозулі кувати часи не настало.
Є в одного під снігом озимі хліба,
а у іншого прадіда рало.
Проти сонця заходу і, отже, на схід
відправлялася рота з перону вокзалу.
Подивилась дівчина солдату услід -
синю кригу теплом спеленала.
Наче кремінь на серці став той оберіг.
Не знімая ношу і шукаю кресало.
Не сумую за ту, що спіймати не зміг,
а за ту, що мене так чекала.
Не була ще біда, як зима затяжна.
Скільки діб до весни залишилось? Чимало...
Як побачиш у небі ві сні журавля,
значить, я повертаюся, мамо...
про рало кресало та оберега
© Copyright: Цветков Александр, 2025
Свидетельство о публикации №125040906778
Свидетельство о публикации №125040906778
Рецензии
