777. Сцена 8 фрагмент 2. Знайомство

Пьеса по мотивам рассказа и визуальной новеллы "Зайчик".

Сцена 8 (фрагмент 2). Знайомство

Комната Антона

Втомившись опісля пригоди,
Знесилений у ліжко впав.
І раз за разом, знову, знову
Із задоволенням ўявляв,
Як б'є Семеновую пику,
Як жирний сир, пухку і дику,
Як головою б'є об лід,
І геть закопує в землі.

Тоді відчув лиш дивний спокій,
Невидимий неначе хтось
Пообіцяв найкращу з помст –
Найкращу від усіх. А поки
Терпіти й мучитись, чекати
Моменту хижої розплати.

Аж раптом – стук у підвіконня:
Підбіг – поглянув у вікні,
І тут в очах його бездонних
Відобразився... Олі слід!
Лисиця за руку тримала,
Та нібито, цього замало,
Її... уводила... у ліс!
Умить думки всі загули!

Двор

Зірвався, курточку надягши;
Серденько билось, рвалось геть.
Нехай свою зустріну смерть –
Не бути братиком невдячним,
Лиш врятувати сестру має,
В дворі ж – нікого аж немає.

Лес. Антон, из-за леса по очереди появляются звери (сова и лиса, волчик и медвежутка) и перекрывают ему дорогу

Прибігши у глибини лісу,
Антон нарешті наздогнав
Ту дивну пару – Олю й лиса,
І руку на плече поклав –
Це не сестра! – І повернулось,
Побачив вмить совині скули
Та гострий іграшковий дзьоб.
"Скоріш, біжи, рятуйся, щоб

Хутчій додому!" – мовив голос.
Дорогу перекрив вовчок;
Ведмедик з хвіртки став в куток,
Залишивши Антона голим.
Лиш зміг навколішки упасти
Перед дітьми в звірячих масках.

квітень 2025

Русская версия:
http://stihi.ru/2025/08/05/7788