Місто квітне моє, під обстрілами.
Із серця не витреш, не зітреш —
Цю весну, що з поламаними крилами,
Що тягне за вухо і каже: «Ти живеш!»
Незважаючи на біль, цвітуть магнолії,
І абрикосовий цвіт палає, мов вогонь.
Небо ясне, але згасає в меланхолії,
Бо знову ночі із обстрілів та безсонь.
Ходять вулицями поруч сльози і кров,
А в серці весни — розцвітають квіти.
Мовчки дарують вони любов —
Щоб м'якоть душі нам хоч трохи зігріти.
квітень 2025
____________
Магнолii серед вiйни
© Copyright: Анна Христова 1, 2025
Свидетельство о публикации №125040700261
Свидетельство о публикации №125040700261
Рецензии