774. Сцена 7 фрагмент 3. Спасiння

Пьеса по мотивам рассказа и визуальной новеллы "Зайчик".

Сцена 7 (фрагмент 3). Спасіння

Гараж той виявивсь звичайним:
Полички різні із боків;
Каністри, інструменти, гайки,
Ганчір'я та автомобіль,
Накритий вкрай цупким брезентом,
Тож після отаких "презентів"
Антон вже думав геть піти,
Аж тут, в гаражній самоті

Почулись схлипи під брезентом.
Під ним – автівки не було!
Натомість, стала під чохлом
Машина інша омерзенна:
Блищали важелі і трубки,
І величезна м'ясорубка.

А усередині машини,
Притомна і ледь-ледь жива,
Лежала... бідна... Катерина,
Мотуззям зв'язана! Слова
Не вимовляв із кляпом ротик.
Аж раптом гул і обороти! –
Загули коліщатка в ній,
І оченятка, ледь сумні,

Наповнились нестримним жахом!
І ледве стримавши його,
Дістав якийсь залізний лом,
І кинув у смертельні лати!
Із тріском загула машина,
І ось, нарешті, зупинилась.

Не вірячи у своє диво,
І заливаючись слізьми,
Похитуючись, Катерина
Вдихнула глибоко грудьми.
Худе і виснажене тіло
Ледь-ледь стояло і тремтіло,
Вдивлялось в лісовий пейзаж,
Пітьму, Антона і гараж,

І міцно-міцно обійняла
Того, хто переміг свій страх,
І тільки вдячність у очах;
З кого ще вчора так знущалась,
Того, кого цькували класом,
Того, хто вже не сподівався.

квітень 2025