Про перше кохання

Мої роки вже снігом замітає,
та пам'ять,наче хвилі Черемоша,
вона мене у юність повертає,
бо та,любов найперша-найсолодша.

Стояв погожий,теплий літній вечір
коли її додому проводжав,
худенькі обіймав дівчини плечі,
бо зрозумів тоді,що покохав.

Я покохав дівчину карооку,
тоді мій мозок все зафіксував,
там у дворі росла верба висока,
де перший раз її поцілував.

Куди любов її поділась рання?,
тоді курсантом в звільненя прийшов,
бо ще не знав,що зустріч ця остання,
я на увазі мав свою любов.

В очах стрибали бісики дівочі,
я їх згадав,коли додому йшов,
промок весь під дощем посеред ночі,
нарешті до заозера дійшов.

Не знаю,як дійшов уже до хати
зустрів мене тривожно мокрий ліс,
вже батько спав,а біля нього мати
був мокрий від дощу я,мов від сліз.

Коли вірша ця жінка прочитає,
про кого ця поема не скажу,
хай посміхнеться,і мене згадає,
бо я коханням першим дорожу.

квітень 2025
О.Чубенко-Карпусь.