Анна Ахматова. Реквієм (1935-1940)
Вступ.
Це було в час, коли посміхався
Тільки мертвий, на заздрість живих.
І додатком нікчемним бовтався
Ленінград біля тюрем своїх.
І коли, знавіснівши від муки,
Йшли осуджених сірі полки,
І приречену пісню розлуки
Паровозні співали гудки.
Зорі смерті палали яскраво.
І безвинна здригалася Русь
Під ударами чобіт кривавих
Та під шинами «чорних марусь».
****
Это было, когда улыбался
Только мертвый, спокойствию рад.
И ненужным привеском болтался
Возле тюрем своих Ленинград.
И когда, обезумев от муки,
Шли уже осужденных полки,
И короткую песню разлуки
Паровозные пели гудки.
Звезды смерти стояли над нами,
И безвинная корчилась Русь
Под кровавыми сапогами
И под шинами черных марусь.
Анна Ахматова. Реквием. Вступление
© Copyright: Михаил Химченко, 2025
Свидетельство о публикации №125032805928
Свидетельство о публикации №125032805928
Рецензии