ВИНА

   В  Хотовской  церкви
   Бывал  я  не  раз –
   Странное  чувство
   давлело:
   Сотня  невидимых
   Пристальных  глаз
   Будто  за  мною
   Смотрела.
   Звон  тишины
   Ощущаю  нутром,
   Сердце  в  тревоге
   Забилось,
   Сквозь  потолочный
   Прогнивший  пролом
   Будто  мне  небо 
   Раскрылось.
   Чувство  вины,
   Как  проклятье,  висит,
   Кружит  под  куполом
   Птицей,
   Будто  нам  прошлое
   Памятью  мстит,
   Не  отпускает
   Забыться…


Рецензии