Хтось прокинувся і каже впевнено:
«Гей, я розгадав таємницю Всесвіту!»
Я дуже радію, запевняю
Що він придивився достатньо чітко
І навів свій зір на те, що й так відомо
У невідомості плавниково
Зароджується весняний легіт
З того, чого я не знаю
Не знаю старанно, кропітко
Як не знаю усіма мовами усі ідіоми
Гей, козаче, стримуй свою відповідь
Бо вона омальована всюди метафорично
Я дуже радію, запевняю
Але мій пошук мене не зупиняє
Я шукаю
Вірно, сталево, спорадично
Не відповідь, а запитання
На яке воздасться сторицею
Хліб, щавель, Лізочка і Либідь
еритронiй
© Copyright: Тина Палюстрис, 2025
Свидетельство о публикации №125032705732
Свидетельство о публикации №125032705732
Рецензии