Мотуз Валентин

Я дивлюся,як летять зграї журавлині,
присвятив свого вірша Мотуз Валентині.
Скільки треба їй було витримки і волі,
викладати два предмети на холоші в школі.
Хоч я знав її предмети,вам скажу:"Не дуже",
вже свій вік,рахуй прожив,і мені байдуже".
Не такі нам платять суми пенсій і зарплати,
щоб не зміг я кількість їх,сам порахувати.
Алгебри я не любив,хоч пробіг життя час,
між уроками курив,як багато хто з нас.
З геометрією теж в школі мав проблеми,
бо мені складні давались тяжко теореми.
В неї здібності такі,мов роса прозорі,
бо вона тепер співає у церковнім хорі.
Вона теж,як я у школі,- тенором співає,
бо хороший слух і голос із дитинства має.
Я коли прийду до Храму,Богу помолюся,
за науку низько їй до землі вклонюся.
Це не вірш у мене вийшов,часточка цитати,
тільки впевнений приємно,буде їй читати.
Вам скажу,що поважаю,жінку-берегиню,
зачарую цим віршем - Мотуз Валентину.


березень 2025
О.Чубенко-Карпусь