Л. К
Які терпкі, п’янкі і соковиті
у горобини грона в час Різдва,
коли гілля і світ снігами вкриті
і чутна тиша передфронтова.
У суголоссі — сила літургії.
До хвилі — весла, і до неба — пров.
Як не буває суму без надії,
нема зневаги у співучих мов.
До волі путь і селюкам відкрита,
і посполитим знаний алфавіт.
Лети і дбай за Майстра, Маргарито,
диктуй йому старий, як тис, завіт:
У сутності, у честі, у блакиті
наслідувати правило просте —
прийти на вік і розчинитись в миті,
як сяйво фар на приміськім шосе.
Свидетельство о публикации №125032002240