На рушнику, де вишивалась доля,
Вплітало щастя ніжні візерунки,
Закохані стояли ми з тобою,
Тримаючись схвильовано за руки.
Роки летіли швидко десь за обрій,
Зростали діти майже непомітно,
А я завжди втрачала сон і спокій,
( Бо знала, що і ти був неспокійним),
Коли ми розлучалися... Та відстань
Міцнішими робила наші руки.
І повертала знову в нашу пристань
Утомлені серця після розлуки.
Нема вже рушника, не видно квітів,
Та щастя, що збиралося роками,
Дорожче за усе у цьому світі -
Це ЗОЛОТО любові завжди з нами!
Золоте весiлля
© Copyright: Валентина Комина, 2025
Свидетельство о публикации №125031904444
Свидетельство о публикации №125031904444
Рецензии
Дуже гарний вiрш про кохання. Рада побачити, Валя, новий Ваш вiрш на цьому сайтi. Друкувати важко, бо двi клавiатури: росiйська та англiйська...
Як у Вас справи? У нас теж вiйна...
З повагою,
Вера Шляховер 13.07.2025 18:50 • Заявить о нарушении
Як у Вас справи? У нас теж вiйна...
З повагою,
Вера Шляховер 13.07.2025 18:50 • Заявить о нарушении