«Не страшно? – лине звідусіль –
не просто впереді стояти!»
В житті є цукор – є і сіль,
є вільний світ – а є і грати.
Всім страшно,
бо ми просто – люди
і борсаємось одиноко,
мов неприкаяні приблуди,
з напівприплющеним ледь оком –
щоб тільки бачити дорогу,
не збити обраную путь,
заплющити біль і тривогу.
не розгубити на ній – суть.
В пилюці придорожній легко
згубитися і не знайтись,
пройти, повз неї, хоч і пеклом…
пройти… зі страхом…
Лиш – молись!
8.05.2024р.
Пройти зi страхом...
© Copyright: Катруся Степанка, 2025
Свидетельство о публикации №125031807656
Свидетельство о публикации №125031807656
Рецензии
