Night with her Train of Stars
і так пронизливо-надсадно
лунала надвечірня меса,
а зорі падали у плесо —
не залюбки, без інтересу.
По колу розбігались хвилі,
і шепотіли губи тіні:
— Не приведи зійти самотньо,
вже не до ладу, незворотно,
як зірка в темряві пустотній.
світлина: Edward Povey. Night with her Train of Stars, 1912
Свидетельство о публикации №125031608638