Той, хто все врахував,
Вивів решту під нуль.
Він ретельно вивчає
Усі мої звички.
В його кольті завжди
Є та сама із куль...
І на всі мої двері
В кишенях відмички.
Хто б там що не казав,
Він загнав мене в кут,
Він приходить в ночі,
Його тінь ледь вловима,
Він - мій відчай, мій страх,
Він єдиний той Брут,
Що сканує, як сич,
Мою спину очима.
Той, хто все врахував,
Прийде заздалегідь
У твій дім, у думки -
Він без цього не зможе...
І десь там на якусь
Ти замислишся мить -
Чи насправді ви різні такі,
Але схожі?
Навіть, стає цікавим, ось таке особливе спілкування з автором, але все одно є бажання висловити своє враження, стосовно такого глибинного висловлювання хвилюючих почуттів поета у цьому вірші. Перечитала декілька разів, щоби якомога глибше поглинути у світ авторських думок, так майстерно зображених. Відчувається неймовірна бентежнісь душі і одвічний пошук істини у світі недосконалому, який неможливо змінити. Добре!
Мы используем файлы cookie для улучшения работы сайта. Оставаясь на сайте, вы соглашаетесь с условиями использования файлов cookies. Чтобы ознакомиться с Политикой обработки персональных данных и файлов cookie, нажмите здесь.