Розстріляна, розбита, розіп;ята,
спаплюжена чужими чобітьми,
Залишилась край неба рідна хата,
обпечена злим подихом війни.
Стара черешня крилами - гілками
закрила уцілілий шмат стіни,
а їй би повесні засніжити квітками,
доріжку до порогу у дворі.
Вертались плачучи із вирію лелеки,
Несли на крилах понівечену весну .
Від териконів до карпатської смереки
Земля стогнала , проклинаючи війну.
Самотня хата… сироти -віконця
Дивились в небо поглядом сумним.
Згорьована, розбита, розіп;ята
Земля тужила над могилами синів.
Розбита весна
© Copyright: Татьяна Коломиец 2, 2025
Свидетельство о публикации №125031501316
Свидетельство о публикации №125031501316
Рецензии
