провiсники Воскресiння
І розма;й, і біда; по землі;.
Втім, кали;нові гро;на — нами;ста —
спогада;ють роки; молоді;.
Мов siна;ш, — я блука;ю пла;ями,
до;ки лу;ками мча;ть поїзди;,
і в недо;лі непе;вно блага;ю:
відведи;, відведи;, відведи;.
На уда;чу, на зга;дку, на зда;чу
залиша;ю, мов кра;м по собі;:
упоко;єння ві;чну неста;чу
і надмі;ру сліді;в на траві;.
світлина: Микола Ге. Провісники Воскресіння. 1867 р.
Свидетельство о публикации №125031004747