Колись я нарешті повернусь додому,
І крізь час минулий пройду, як у сні.
Відчинятся двері, куди вертаюсь я знову,
І геть забудуться всі пройдені шляхи.
Зустріну рідних безмежним поглядом,
Їх молитви завжди жили в моїй душі.
Зажурене небо виткане болючим спогадом,
Там дірки від ран залишились сумні.
Вогнем розцвіте моя стара кімната,
Кожним подихом відчую повітря моє.
Це довга розлука, наче гірка плата,
В горлі, як камінь, раптом у мене встає.
Спогади, як зірки, яскраво засяють,
Тут кожен камінь знає дитячі мої кроки.
Моє місто з вулицями ще мене пам'ятають,
Знову розкриються, як книга, в моєму житті.
Я колись повернусь знов додому,
Де серце віднайде свою весну назавжди.
Зітру все: біль, сльози, шляхи і втому;
Безумовно, я вернусь до рідної землі.
7.03.2025
Я колись повернусь знов додому
© Copyright: Анна Христова 1, 2025
Свидетельство о публикации №125030805845
Свидетельство о публикации №125030805845
Рецензии