Де гойдалки - сьогодні тиша скрізь,
колись рипіли, влітку - повсякчасно.
Закрий вікно, не треба, не сварись,
світанок показав рожеві ясна,
немов у немовляти. Не штовхай -
хай виспиться наш день, він ще дитина.
А гойдалки затихли? Та нехай.
Та зламана, та тулиться до тина,
ось та, що заіржавіла в снігу,
мовчить, як сич... Вона померла майже.
Облиш, там зовні тихо, ні гу-гу.
Дивитися на висохлі плюмажі
трави, з якою грали дітлахи,
плели вінки дівчатка на подвір;ї?
Тепер зима, настали дні лихі,
три гойдалки зостались у зневірі,
рипіння стихло, ти на папірці
записуєш події ще ранкові -
а гойдалки отут, як три мерці,
по них повзе іржа зі смаком крові.
бо гойдатися треба... Примха? Ні.
Зима і тиша - так було не завше.
Ти пробуєш сказати щось мені,
та плачеш, так нічого й не сказавши.
три гойдалки
© Copyright: Винил, 2025
Свидетельство о публикации №125022407285
Свидетельство о публикации №125022407285
Рецензии